Рекомендації для педагогівта батьків щодо здійснення профілактики та корекції суїцидальної поведінки в учнів

Підлітковий вік – гострий і напружений період переходу від дитинства до дорослішання, що супроводжується якісноюперебудовоюусіх сторін розвитку особистості. Його часто називають кризовим, оскільки організм має підвищену чутливість до якихось певних зовнішніх і внутрішніх впливів, які саме в цей час призводять до дуже важливих, безповоротних наслідків.

Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною своєї індивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбуваєтьсяперебудовапотреб та мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до підлітка. У зв’язку з цим підлітку необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм. Необхідність такого погоджування часто пов’язана із значними труднощами, які і стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінціучня, у його взаєминах з дорослими та ровесниками. Стан стресу, нервового напруження, неврівноваженості є впливовим чинником, який зумовлює різні зрушення в психічній сфері особистості, може провокувати до суїцидальних думок і фантазій.

В підлітковому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, коло спілкування, найчастіше, обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання. А дорослі не завжди розуміють проблему та не готові надати підтримку. Отже, в надзвичайно бурхливий період свого життя підліток залишається сам на сам зі своїми проблемами. У цілому ряді випадків підлітки вирішуються на самогубство через байдужість та жорстокість дорослих. На такий крок, як правило, вирішуються замкнуті, ранимі за характером підлітки, які страждають від самотності і почуття власної непотрібності, що втратили сенс життя.

Психологічний сенс суїциду найчастіше полягає в реакції на афект, знятті емоційної напруги, відходу від тієї ситуації, в якій підліток опиняється поза власної волі.

Причини,які призводять до трагічної загибелі дітей і підлітків, різні, до того ж вони відрізняються від дорослих причин. Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу. На жаль, саме підлітки найчастіше опиняються у кризовому стані, який супроводжується сильними емоційними переживаннями, появою таких почуттів, як спустошеність, відчуженість, самотність може призвести і до втрати сенсу життя.Метоюсуїциду є знаходження рішення. Суїцид не є випадковою дією. Його ніколи не роблять безглуздо чи безцільно. Він служить виходом з ускладнень, кризи або нестерпної ситуації. Стимулом до скоєння суїциду є нестерпний психічний (душевний) біль, від чого він прагне втекти.

Психологи виділяють основні мотиви суїцидальної поведінки серед школярів:

· переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

· реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

· переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

· почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

· страх перед покаранням, приниженням, глузуванням;

· страх втратити своїх рідних;

· любовні невдачі, небажана вагітність;

· бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

· наслідування «героїв» небезпечних ігор з Інтернету, кінофільмів, книжок.

Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві.

Як помітити суїцид, який наближається?

Суїцидальні наміри дитини можна визначити за такими ознаками:

Словесні ознаки.

Той, хто готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Він може:

· Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».

· Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».

· Багато жартувати на тему самогубства.

· Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.

Поведінка та зовнішній вигляд.

Людина, яка готується до самогубства, може:

· Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.

· Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:

· в їжі – їсти замало або забагато;

· у сні – спати занадто мало або занадто багато;

· у зовнішньому вигляді – стати неохайним;

· у шкільних звичках – пропускати заняття, несподіване погіршання успішності, не виконувати домашніх завдань, втрата інтересу до улюблених занять, уникати спілкування з однокласниками,

· замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;

· бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.

· проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.

· мати сумний вираз обличчя (скорботна міміка), пригнічений настрій.

· Емоційні порушення– апатія; схильність до самотності й відчуження; збуджений або агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; відчуття безнадійності, тривога, депресія, плач без причини; самоїдство.

· Ситуаційні ознаки:

Зважитися на самогубство може той, хто:

· постійно ізольований в соціумі (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленим;

· живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема);

· почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного;

· робив раніше спроби суїциду;

· має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини;

· переніс важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).

Фахівці зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на життєдіяльність, емоційні ознаки, зміни в поведінці дитини слід сприймати як факт проблеми, небезпечної для психологічного здоров’я та ставитись до цих проявів з уважністю та відповідальністю за життя людини.

Профілактика суїцидальної поведінки серед учнів – це, в першу чергу, забезпечення прав дитини, створення в закладі безпечного простору для життєдіяльності та інтеграції до соціального середовища, система комфортних взаємин з педагогічним та учнівським колективом. Виключно спільна діяльність адміністрації закладу, педагогів, психолога та батьків створює позитивні умови для збереження та зміцнення психологічного здоров’я дитини.

Перед психологічною службою та педагогічним колективом закладу освіти стоїть важливе завдання – готовність педагогів, психологів, батьків надавати учням практичну допомогу. Якісна спільна робота психологічної служби, педагогів та батьків, спрямована на допомогу підлітку в процесі самопізнання та усвідомлення власної цінності, дослідження власних ресурсів, формування позитивної самооцінки, вміння поводитись в конфліктних та емоційно гострих, кризових ситуаціях, позитивний особистий приклад дорослих – є профілактикою з цього питання.

Першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є: ретельне психолого-педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси викликають підвищений ризик суїциду; забезпечення індивідуального підходу до цієї категорії дітей; розробка системи профілактичних заходів та широка просвітницька робота з сім’ями. Особлива роль у попередженні випадків суїцидів серед дітей та підлітків належитьпедагогам. Важливою складовою превенції суїциду в освітньому середовищі є психологічне благополуччя педагогів. Вони повинні володіти техніками емпатійного слухання, ведення довірливої бесіди, встановлення психологічного контакту, ведення групових дискусій. Педагогам слід розвивати навички профілактики емоційного вигорання, систематично аналізувати складні випадки професійної практики за допомогою знань колег, при необхідності звертатися за допомогою до психолога. Педагогічні працівники навчального закладу повинні працювати з дітьми в руслі особистісно-орієнтованого підходу, тобто кожного учня розглядати як окрему цінність, в центр навчально-виховного процесу ставити інтереси дитини, її потреби, можливості та права. Саме вчителі-предметники та класні керівники щодня спілкуючись з дітьми, в ході навчально-виховного процесу мають змогу фіксувати зміни в поведінці учнів. Тому дуже важливо, щоб кожен свій урок вчитель розпочинав зі «сканування» внутрішнього стану учнів класу. А саме: на початку уроку, вітаючись, вчитель має встановити короткочасний прямий зоровий контакт з учнями: пильно, доброзичливо подивитись дітям в очі, зафіксувати вираз обличчя. За особливостями мікроміміки, погляду оцінити емоційний стан дитини. Якщо вчитель помічає щось незвичне, нехарактерне для когось з учнів (емоційні чи поведінкові прояви), сумнівається в тому, що в конкретної дитини не все гаразд, то після уроку необхідно обов’язково поговорити з дитиною, висловити свою підтримку і розуміння, звернутися з запитом до психолога, поспілкуватись з батьками, щоб з’ясувати причини змін у емоційному стані чи поведінці дитини. Одним з основних напрямків первинної профілактики суїциду є психологічна просвіта педагогів та батьків, яка полягає в поширенні знань про особливості виникнення і перебігу суїцидальної поведінки, про способи самодопомоги при виникненні аутоагресивних проявів, про роботу соціальних служб та телефонів довіри.

Практичний психолог закладу проводить психологічне консультування на запит з усіма учасниками навчально-виховного процесу або направляє їх до спеціалістів суміжних спеціальностей, лікарів.

Основні стратегії допомоги

ВСТАНОВІТЬ ТУРБОТЛИВІ ВЗАЄМОСТОСУНКИ.Прийміть суїцидента як особистість– припустіть можливість, що людина насправді є суїцидальною особистістю.

ПІДБИРАЙТЕ КЛЮЧдо розгадки самогубства – суїцидальна превенція полягає в умінні впізнати ознаки небезпеки. Вловіть прояви безпорадності та безнадії і визначте, чи не самотня ця людина, наскільки вона ізольована.

ВИСЛУХОВУЙТЕ— «Я чую тебе». Не намагайтеся утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Вам стане краще», «Не варто цього робити». Дайте йому можливість висловитися. Ставте питання і уважно слухайте. Іноді можна просто мовчки посидіти з дитиною. Не давайте поради, а уважно вислуховуйте дитину, обговоріть її біль. Не засуджуйте за висловлювання про самогубство, а намагайтеся бути спокійними та такими, хто розуміє.

ОБГОВОРЮЙТЕ— відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтеся говорити про це — більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість до терапевта. Розпитуйте про тривожну ситуацію: «Чому у тебе з’явились ці почуття? Як ти збираєшся покінчити з собою? Чи раніше тобі спадало це на думку? Що тебе тоді зупинило?» Відповіді дитини повторюйте, іноді переформульовуючи. Проявляйте підтримку і розуміння.

БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно.Діти часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати терапевта за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно. Обов’язково оцініть ступінь ризику самогубства: чи це туманні думки про «можливість», чи це вже розроблений план? Якщо депресивний підліток комусь дарує улюблений магнітофон — значить ситуація дуже серйозна. У такому випадку потрібно не залишати дитину саму. Залишайтесь самі з дитиною чи попросіть когось побути з нею; приберіть подалі ножі, ліки та ін.

СТАВТЕ ПИТАННЯ— узагальнюйте, проводьте рефреймінг — «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Більшість людей замислювалися про самогубство…», «Ти коли-небудь думав, як зробити його?» Якщо ви одержуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свої похорони? Хто на них прийде? Недомовлене, приховане, ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити і думати про свої задуми. Це допоможе вам обговорити з дитиною заборонену тему, дасть можливість зрозуміти їй свої почуття та досягнути катарсису. Спілкуйтесь з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.

ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем — визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні — дізнайтеся, чим ви можете допомогти, оскільки вам він вже довіряє. Дізнайтеся, хто ще міг би допомогти в цій ситуації. Особливо важливо розпитати, як дитина розв’язувала подібні ситуації в минулому. Це буде корисно для розв’язання сьогоднішнього конфлікту. Постарайтесь з’ясувати, що і хто залишились для дитини позитивно значимими. Під час розмови стежте, чи не з’явився промінчик надії, чи не вийшли ви на ситуацію, яка допоможе розв’язати чи бодай полегшити конфлікт.

ПРОПОНУЙТЕ КОНСТРУКТИВНІ ПІДХОДИ.Попросіть подумати про альтернативні виходи з конфліктної ситуації, які не приходили дитині в голову. Допоможіть їй визначити витоки психічного дискомфорту: «Що трапилося останнім часом?», «Коли ти відчув / відчула себе погано?» «Кого з оточуючих стосуються ці недобрі переміни?».

НЕ ПРОПОНУЙТЕ НЕВИПРАВДАНОЇ ЧИ БАНАЛЬНОЇ РОЗРАДИ. Не кажіть: «У всіх такі ж проблеми» чи «Ти насправді так не думаєш». Ці слова викличуть недовіру, змусять дитину ще більше відчути свою непотрібність. Вселяйте надію. Не говоріть порожніх слів розради: «Не турбуйся, все буде добре». Краще разом шукайте альтернативу: «Як би ти міг/могла змінити ситуацію?», «До кого ти можеш звернутися за допомогою?», «Як ти можеш протистояти цьому?» Підкреслюйте сили і можливості дитини, вселяйте віру в те, що за ніччю завжди настає день і що ситуація не така вже й безвихідна. Конфліктна ситуація колись закінчиться, а самогубство безповоротне.

ЗВЕРНІТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ФАХІВЦІВ: лікарів, психологів, психіатрів. Зверніться за допомогою та консультаціями в Телефони довіри, Центри психологічної підтримки та інші подібні державні та громадські організації, які надають різні види психологічних послуг. Дізнайтесь номери телефонів довіри, адреси та телефони організацій вашого міста, які надають психологічну підтримку населенню. Розмістіть номери цих телефони та адреси центрів на видне місце у навчальному закладі.

НЕ ЗАЛИШАЙТЕ ЛЮДИНУ НА САМОТІ в ситуації високого ризику суїциду – залишайтеся з нею якомога довше, доки не вирішиться криза чи не прийде допомога.

Десять кроків із запобігання самогубствам у шкільному середовищі.

Якщо ви виявили дитину з ознаками суїцидальної поведінки:

Крок 1-й: Повідомити адміністрацію закладу та психологічну службу.

Крок 2-й: Практичному психологу (у разі його відсутності – соціальному педагогу) спільно з класним керівником створити безпечну, особистісно -орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і встановити контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітила, що у тебе щось негаразд. Які проблеми тебе турбують? Я хочу тобі допомогти., Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?. тощо). Знайдіть час вислухати все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску.

Крок 3-й: Позбудьтесь страху над собою і поговоріть з дитиною, виявіть, чи думала вона про смерть, як давно і якими були її думки, плани.

Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.

Крок 5-й: З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.

Крок 6-й: Практичному психологу на основі проведених досліджень оформити індивідуальну картку на дитину за фактом виявлення ознак суїцидальної поведінки.

Крок 7-й: У разі наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків та інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, психотерапевта або психоневролога.

Крок 8-й: Практичному психологу школи організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім’єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних умінь і навичок у працівника психологічної служби його обов‘язок – знайти кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак у поведінці.

Крок 9-й: Виявити фактори ризику в сім‘ї та школі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини щодо організації підтримуючого спілкування з дитиною та змін у взаємостосунках «дорослий – дитина».

Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у школі та затвердити план дій наказом по навчальному закладу.

Небезпечні ігри в соцільних мережах: як уберегти дітей?

Останнім часом в соціальних мережах з’являються небезпечні ігри для дітей та підлітків. У цих смертельних ігор багато назв : «Синій кит», «Тихий будинок», «Рожева фея», «Розбуди мене о 4:20», але результат завжди однаковий – закінчене життя і зламані горем батьки, які не розуміють, що ж змусило дитину звести рахунки з життям.

Насамперед слід зазначити, що ті, хто придумує такі ігри, тонко розбираються в психології підлітків, – вони тиснуть відразу на три больових точки. По-перше, тиснуть на свідомість дітей мовляв (ти слабодухий і не можеш це зробити, тобі це «слабо») –і багато підлітків виконують завдання, щоб довести собі і комусь свою силу. По-друге, вони вміло маніпулюють дітьми – страх втратити рідних сильніший за страх власної смерті. По-третє, вони підносять самогубство як відхід від всіх проблем в житті, допомогу і полегшення. Зазвичай школярі хочуть самоствердження і проявити себе, тому беруть участь в подібних іграх. Найбільше шансів потрапити у «сині кити» – у дітей 5-8 класів(так як ще не розуміють загрози від кураторів гри, і від страху виконують їхні накази). Старші підлітки вже розуміють, що таке суїцид і усвідомлюють наслідки спричинення собі болю та ушкоджень, а менші – можуть розказати батькам. Психологи зазначають про

4 тривожні сигнали,які вказують на те , що дитина вступила в небезпечну спільноту.

1. Дитина різко стає слухняною, але «відчуженою»(протягом 3-5 днів коло друзів, а головне —інтересів, різко змінився. Підліток стає відстороненим від реального життя і починає погоджуватися з усім, що йому говорять. Адже вважає, що все, що відбувається —неважливо, а головна мета його життя —в віртуальному співтоваристві, де він нарешті зрозумів сенс життя і знайшов однодумців).

2. У підлітка змінюється розпорядок дня(став вечеряти в кімнаті, змінює час відвідувань секцій, в один і той самий час сідає за комп’ютер.

3. Підліток млявий і постійно не висипається, може просипатись надто рано(о 4-й-5-й годині ранку. Цей час обрано спеціально: по-перше, пробудження вночі стомлює дитину і тому вона швидко втомлюється, стає дратівливою і, що потрібно творцям небезпечних сайтів, розчаровується в житті. По-друге, в досвітній період організм, налаштовуючись на пробудження, виробляє адреналін, тому підйом в цей час викликає тривожність і страх про майбутнє.

4. Активні постійно повторювані малюнки (захопившись чимось, підлітки починають це демонструвати в малюнках. Тривожними сигналами вважаються малюнки метеликів —вони живуть тільки один день, і китів (вони від відчаю викидаються на берег). Це символіка суїцидальних груп.

Джерело :http://nvkdnz10.varashosvita.rv.ua/рекомендації-для-педагогів-та-бат/

Кiлькiсть переглядiв: 554

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.